Пʼять українських художників, вбитих радянською владою

Неовізантійські стінописи Бойчука, графіка Падалки, мозаїчні композиції Горської, а також живопис Івасюка й Касперовича – яскраві зразки українського мистецтва XX століття. Їхні автори об’єднані не лише художнім новаторством, а й спільною трагічною долею: усіх їх було вбито радянською владою.

Vivid Fusion розповідає про пʼять видатних українських митців, яких знищила радянська влада.

Михайло Бойчук

Михайло Бойчук – український художник, монументаліст, засновник спільноти однодумців, відомої тепер як бойчукісти, які працювали над створенням українського стилю. У своїй творчості він поєднав художні засоби італійського проторенесансу, візантійського стилю та українського народного мистецтва. Школа Михайла Бойчука стала однією з найвпливовіших в українському мистецтві першої третини ХХ ст.

Завдяки сприянню Наукового товариства ім. Шевченка та митрополита Андрія Шептицького, Бойчук зміг здобути чудову освіту в Краківській академії мистецтв, а згодом продовжив навчання в Мюнхені та Парижі.

На ранньому етапі творчості митця цікавив релігійний живопис, зокрема візантійської традиції, яка культурно об’єднує українців із багатьма європейськими народами. У Львові Бойчук спершу реставрував і копіював ікони, а згодом сам долучився до іконопису та монументальних розписів каплиці Дяківської бурси й церкви монастиря отців Василіян у селі Словіта.

У період Української революції Бойчук став одним із засновників Української академії мистецтв. За радянських часів він був впливовим професором, який сприяв реформі художньої освіти, що мала віддалятися від реалістичних традицій. Багато його студентів успадкували творчі принципи свого наставника, що дало йому змогу створити та очолити групу художників для монументального розпису масштабних об’єктів, зокрема Луцьких казарм у Києві, Селянського санаторію під Одесою та Червонозаводського театру в Харкові.

Значна частина його творів присвячена побутовим сюжетам із життя селян та робітників.

Михайло Бойчук. «Плач Ярославни». 1915 рік. Картон, олія. Ви можете придбати цей арт-принт на нашому сайті.

Після того, як радянська влада підтримала метод соціалістичного реалізму, розпочалося переслідування авангардистів, зокрема й бойчукістів, яке завершилося розстрілом не лише Михайла Бойчука, а й його дружини Софії Налепинської-Бойчук, а також найближчих однодумців – Василя Седляра, Івана Падалки та Миколи Касперовича. Також НКВС знищив навіть тих, хто просто мав симпатії до Бойчука та його творчих принципів: Івана Липківського, Олександра Рубана та Костянтина Сліпко-Москальцева.

Після тяжких репресій змогли повернутися Онуфрій Бізюков, Іван Врона, Кирило Гвоздик і Охрім Кравченко. Фрески бойчукістів були збиті або опинилися під штукатуркою. Що ж до станкових творів Бойчука, то значну частину його ранніх робіт було вилучено з Національного музею у Львові та знищено. Збереглися лише поодинокі твори, які художник передав на зберігання Ярославі Музиці.

Іван Падалка

Іван Падалка є одним із найталановитіших бойчукістів. Навчаючись у Михайла Бойчука, він працював у широкому спектрі медіа – від графіки до монументального мистецтва, часто звертався до побутових сюжетів та українського народного мистецтва.

Іван Падалка. «Збір помідорів». 1932 рік. Ви можете придбати цей арт-принт на нашому сайті.

Падалка встиг створити велику кількість як живописних, так і графічних робіт. Він, зокрема, є автором ілюстрацій до «Енеїди», «Кобзаря», «Слова о полку Ігоревім» та інших художніх текстів, а також створив обкладинки до видань творів Івана Франка, Майка Йогансена, Івана Нечуя-Левицького й багатьох інших письменників. Падалка проявив себе і як чудовий викладач. У Харківcькому художньому інституті його учнями були Олександр Довгаль, Марія Котляревська, Мойсей Фрадкін.

Ще за життя Іван Падалка отримав визнання як в Україні, так і за її межами. Роботи митця часто експонувалися на європейських та світових виставках. 

Однак слава художника не врятувала його від радянського режиму. 13 липня 1937 р. Військова колегія Верховного Суду СРСР засудила його до розстрілу. Вирок було виконано того ж дня. 

Микола Касперович

Інший відомий бойчукіст Микола Касперович, який знав М. Бойчука ще з часів їхнього спільного навчання в Парижі, був родом із Чернігівщини. Його творчість поєднувала впливи народного мистецтва й візантійської традиції. Касперович був також і талановитим реставратором та відіграв важливу роль у становленні наукової реставрації в Україні.

1909 року Касперович закінчив Краківську академію мистецтв, а вже 1910 його роботи експонувалися в Парижі. Разом із Бойчуком йому вдалося побачити чимало видатних творів європейського мистецтва. Під час навчання і після його завершення вони мандрували Італією, відвідуючи визначні храми та музеї у Венеції, Равенні та Флоренції. Повернувшись на батьківщину, Касперович займався реставрацією, викладав та досліджував давньоукраїнський живопис.

Микола Касперович. «Портрет». Взято з сайту: https://www.facebook.com/larysaprevarska/

3 березня 1938 року представники НКВС заарештували Касперовича в його помешканні на території Києво-Печерської лаври. Під час допитів він майстерно блефував, називаючи імена вже розстріляних соратників. Дослідник Сергій Білокінь порівняв його допити зі смертною грою в карти, яку митець не зміг виграти. 7 травня 1938 року Миколу Касперовича розстріляли.

Микола Івасюк

Микола Івасюк – видатний український художник-баталіст, який відіграв важливу роль у розвитку історичного жанру в українському живописі. 

Він присвятив свою творчість створенню картин про визвольні змагання козаків, бої січових стрільців і вояків Галицької армії. Окрім історичних полотен, митець активно створював портрети, серед яких – зображення Івана Франка, Тараса Шевченка та інших видатних діячів української культури.

Найвідомішою картиною Івасюка є «В’їзд Богдана Хмельницького до Києва». Цей твір вирізняється монументальністю, динамічною композицією та ретельним відтворенням історичних деталей. Івасюк працював у реалістичній манері, приділяючи особливу увагу психологічній виразності персонажів і драматизму сюжетів.

Микола Івасюк. «В’їзд Богдана Хмельницького до Києва 1649 року». 1912 рік. Полотно, олія. 538х367 см. Ви можете придбати цей арт-принт на нашому сайті.

Йому пророкували успіх у Європі, проте він повернувся на Буковину, де малював портрети, батальні сцени, викладав малювання і в 1898 році разом із Пігуляком заснував художню школу для талановитих бідняків, яку очолював дев’ять років.

1937 року енкаведисти заарештували Івасюка, звинувативши у зв’язках з націоналістами та німецькою розвідкою. Його заарештували та помістили до Лук’янівської тюрми, а згодом стратили.

Алла Горська

Алла Горська відома насамперед своїми неймовірними мозаїками. Хрущовська «відлига» і викликане нею загальне піднесення української інтелігенції спонукали Аллу Горську, яка виросла в російськомовній сім’ї, вивчити українську й принципово нею розмовляти. Стиль Горської поєднував модернізм із народними традиціями та вирізнявся емоційною насиченістю й виразною індивідуальністю.

Горську двічі виключали зi Спiлки художників. Вперше – за вiтраж для вестибюлю Київського унiверситету із зображенням Тараса Шевченка. Вдруге Горську виключили за громадський лист на iм’я Брежнєва, у якому вона вимагала припинити протизаконні полiтичні процеси проти українських митців.

Алла Горська. «Сопілкар». Початок 1960-х. Папір, туш, гуаш. 55х46,5 см. Ви можете придбати цей арт-принт на нашому сайті.

З 1965 року художниця займалася правозахистом своїх соратників. За Горською почав стежити Комітет державної безпеки СРСР та погрожувати їй. А восени 1970 року мисткиню виявили мертвою з тяжкими травмами голови. Алла Горська стала символом боротьби за свободу творчості й прав людини в Україні. 

***

Радянська влада неодноразово здійснювала політику репресій, що призводила до масових жертв серед українського народу. Росія як правонаступник Радянського Союзу продовжує робити це й сьогодні. Однак, попри репресії та геноцид, українське мистецтво творилося й твориться зараз.

Ви можете придбати принти цих художників на нашому сайті. Зробіть українське мистецтво частиною свого життя.