Історія українського мистецтва в 30 картинах

Про автора: Епоха козацького бароко поєднала західноєвропейські впливи з православними традиціями, породивши самобутнє українське сакральне мистецтво. Багато оздоблені ікони — обидві монументальні і побутові — відображали нове почуття національної свідомості та відданої інтимності. Народні іконописці виробили яскравий, емоційно насичений стиль, укорінений у колективі пам'ять.

Про автора: Тарас Шевченко (1814–1861) – не лише поет, а й видатний маляр і гравер. У портретах, пейзажах і побутових сценах він поєднав академічну школу з живим спостереженням. Акварелі та сепії передають світлотінь і психологію, офорти з "Живописної України" заклали основу національної іконографії. Навіть у засланні він створював точні, гідні образи людини й краю, формуючи реалістичну традицію українського мистецтва.

Про автора: Іван Айвазовський (1817–1900) – український художник-мариніст вірменського походження, один із найвідоміших митців XIX століття. Прославився морськими пейзажами, де поєднав романтичність і реалістичність, досягнувши неперевершеної майстерності у зображенні хвиль та світла. Все життя був тісно пов’язаний із Феодосією, де заснував картинну галерею і багато зробив для розвитку міста.

Про автора: Ілля Ріпин (1844–1930) походив із козацького роду Ріпа, тому українські мистецтвознавці прагнуть повернути автентичне написання його прізвища. Навчався в іконописця І. Крамського та Петербурзькій академії мистецтв. Працював у реалістичній манері, створив галерею портретів сучасників. Попри успіх у Петербурзі, зберіг духовний зв’язок із рідною Слобожанщиною.

Про автора: Сергій Васильківський (1854–1917) – український живописець, майстер пейзажу й козацької тематики. Народився в Ізюмі, навчався в Петербурзькій академії мистецтв, відзначений медалями та пенсіонерською поїздкою Європою. Працював у Харкові, фіксував слобожанські й полтавські краєвиди, поєднуючи етнографічні мотиви з тонким світлотональним письмом. Вважається одним із формотворців національного пейзажу.

Про автора: Олександр Мурашко (1875–1919) – живописець, який виробив власний неповторний стиль у поєднанні імпресіонізму, модерну та реалізму. Його творчість відзначається глибоким психологізмом, яскравим колористичним вирішенням та тонким відчуттям світла. Був одним з творців Української академії мистецтв та виконував обов'язки ректора в останні місяці свого життя.

Про автора: Іван Падалка (1894–1937) – провідний митець українського модернізму, учень Михайла Бойчука, член Асоціації революційного мистецтва України. Працював у живописі, графіці, кераміці, створював ілюстрації до "Кобзаря", "Енеїди", "Слова о полку Ігоревім". Викладав у Харківському художньому інституті, вплинувши на нове покоління митців. Розстріляний 1937 року, посмертно реабілітований 1958 р.

Про автора: Олександра Екстер (1882–1949) – видатна українська авангардистка, чия творчість поєднала неоімпресіонізм, кубізм, конструктивізм і ар-деко. Вона сприяла становленню кубофутуризму в Україні, поєднуючи авангард із народним орнаментом. Як сценографка створювала новаторські декорації та костюми, реформуючи театр. Її ім’я стало символом українського авангарду світового рівня.

Про автора: Казимир Малевич (1879–1935) – український авангардист, засновник напряму супрематизму. Його "Чорний квадрат" став символом цього новаторського руху, що відкинув натуралізм і відкрив нову еру в мистецтві. Художник викладав у Київському художньому інституті та друкувався в "Новій ґенерації". Українська культура відіграла важливу роль у формуванні його світогляду та художньої мови, побудованої на поєднанні форми та кольору.

Про автора: Георгій Нарбут (1886-1920 рр.) – художник-графік, автор перших українських банкнот. Георгій Нарбут є знаковою персоною української графіки. За коротке життя митець встиг стати одним із засновників і ректорів Української академії мистецтв та розробити дизайн українських державних знаків. Графічні роботи Нарбута вирізняються своєю майстерністю та особливим «нарбутівським стилем». Велике враження на Нарбута справили роботи Альбрехта Дюрера, після яких він відходить від наслідування російських графіків і починає пошук власного графічного стилю. Під час Світової війни Нарбут створював багато робіт на воєнну тематику. В Україні Георгій Нарбут встиг розробити дизайн гривневих банкнот УНР, поштових марок, акцизних паперів, герба Української Держави. Він також створив свій власний «нарбутівський» шрифт. Особливим творчим досягненням стала створена ним «Українська абетка». Ця робота як найкраще показала майстерність, якої досягнув Нарбут, а також стала одним з перших творів Нарбута, в якому він виражає власну національну ідентичність. Георгій Нарбут планував створити ілюстрації для «Енеїди» Івана Котляревського, однак не встиг втілити цю ідею в життя.

Про автора: Всеволод Максимович (1894–1914) – живописець сецесії, учень Г. М`ясоєдова, студент у Москві з 1912 року. Захоплювався Врубелем і Бердслі. Створював великі картини з декоративними елементами античного, ассирійського мистецтва та полтавської народної орнаментики. Був пов’язаний із футуристами.

Про автора: Алла Горська (1929–1970) – українська художниця-монументалістка, графікиня, живописиця та діячка дисидентського руху 1960-х. Горська була трагічно вбита у 1970 році за нез’ясованих обставин, що вважають політичним злочином радянських спецслужб. Смерть Горської стала символом боротьби за українську культуру та незалежність.

Про автора: Володимир Патик (1926–2016) – український живописець, дослідник історії та етнографії. Його творчість стала прикладом відданості мистецтву попри цензуру й випробування часу. Лауреат Шевченківської премії, Заслужений художник України, він залишив по собі національне мистецтво й філософію творчої свободи.

Про автора: Живописець, куратор, педагог. Народився у сім’ї репресованих сталінським режимом. З 8 років займається живописом, з 10 років захоплюється фотографією. Після закінчення середньої школи і обов’язкової служби в армії вступає до Харківського художньо-промислового інституту (Харківська державна академія дизайну і мистецтв), який в 1979 році закінчив із червоним дипломом. Учень професора, лауреата Державної Премії СРСР Бориса Косарева, у 1981 році стає аспірантом творчих майстерень АХ СРСР (науковий керівник — академік, професор Сергій Григор’єв). З 1985 року живе і працює у Києві. У 1992 отримує звання заслуженого діяча України, в 1998 — народного художника України. У 1983 році народжується син Андрій Сидоренко, який так само працює у галузі мистецтва. У 2001 Віктор Сидоренко засновує Інститут проблем сучасного мистецтва Академії мистецтв України, який здійснює фундаментальні наукові дослідження в галузі всіх видів сучасного мистецтва, практичні та вишукувальні дії, що мають на меті розвиток професійного актуального мистецтва, впровадження нових художніх технологій і практик. Учасник вітчизняних і міжнародних виставок. Персональні виставки експонувалися у Національному художньому музеї України (Київ), Харківському художньому музеї, Державній картинній галереї (Львів), Державному музеї мистецтв ім. А. Кастеєва Республіки Казахстан (Алма-Ати), Музеї сучасного мистецтва KIASMA (Гельсінкі, Фінляндія), музеях і галереях інших країн. Художникові притаманні глибоке знання стану та проблем сучасної світової пластичної культури, аналітичний підхід до втілення значущих тем історії та сьогодення, гостра спостережливість і розкутість композиційної фантазії та велика продуктивність. Бездоганно володіючи лінією, умінням вибудовувати форму, колорит, майстер невтомно експериментує, дошукується новітніх спрямувань у мистецтві нового тисячоліття. Митець широкого творчого діапазону, майстер картини, натюрморту, портрета, акварельних творів, проектів сучасних мистецьких експозицій, Сидоренко неодноразово удостоєний престижних відзнак, у тому числі міжнародних. Найвідоміші роботи: триптих “Літо”, цикли “Акварелі”, “Жінки і квіти” (1990–1993), “Цитохронізми” (1994–1997), “Амнезія” (1995–1999); “Вторгнення” (1996), “Ритуальні танці” (1997). Неабияким успіхом користувалися авторський проект художника “Жорна часу”, який 2003 року репрезентував Україну на ювілейному 50-му Венеційському бієнале (Італія) та мультимедійний проект “Аутентифікація”, репрезентований 2006 року на міжнародному фестивалі “Східні сусіди” у Нідерландах. У 2007 році був співкуратором українського проекту на Венеційському бієнале, а у 2011 та 2013 – комісаром українських проектів. Твори Сидоренка зберігаються у Національному художньому музеї України, Музеї сучасного мистецтва KIASMA (Гельсінкі, Фінляндія), в колекції Єльського університету США, у збірках художніх музеїв та у приватних колекціях в інших країнах світу.

Про автора: Ганна Криволап (нар. 1977) – українська художниця, член НСХУ та Syrlin Kunstverein International. Працює у фігуративній абстракції, поєднуючи сучасні форми з українськими символами. Її роботи відзначаються експресивною колористикою і представлені в музеях та приватних колекціях в Україні та за кордоном.

Про автора: Ігор Гусєв (нар. 1970) – одеський художник, поет і автор перформансів, фільмів та інсталяцій, засновник галерей "Норма" й "DOOORS", лідер арт-руху "Арт-рейдери". Один із найпомітніших концептуалістів України, він поєднує живопис, інсталяцію й цифрові медіа, створюючи іронічні, подекуди саркастичні образи, через які висловлює критичне й багатошарове бачення сучасності.