Ultra C 2

Віктор Сидоренкокінець XX – XXI століття

Живописець, куратор, педагог. Народився у сім’ї репресованих сталінським режимом. З 8 років займається живописом, з 10 років захоплюється фотографією. Після закінчення середньої школи і обов’язкової служби в армії вступає до Харківського художньо-промислового інституту (Харківська державна академія дизайну і мистецтв), який в 1979 році закінчив із червоним дипломом. Учень професора, лауреата Державної Премії СРСР Бориса Косарева, у 1981 році стає аспірантом творчих майстерень АХ СРСР (науковий керівник — академік, професор Сергій Григор’єв). З 1985 року живе і працює у Києві. У 1992 отримує звання заслуженого діяча України, в 1998 — народного художника України. У 1983 році народжується син Андрій Сидоренко, який так само працює у галузі мистецтва. У 2001 Віктор Сидоренко засновує Інститут проблем сучасного мистецтва Академії мистецтв України, який здійснює фундаментальні наукові дослідження в галузі всіх видів сучасного мистецтва, практичні та вишукувальні дії, що мають на меті розвиток професійного актуального мистецтва, впровадження нових художніх технологій і практик. Учасник вітчизняних і міжнародних виставок. Персональні виставки експонувалися у Національному художньому музеї України (Київ), Харківському художньому музеї, Державній картинній галереї (Львів), Державному музеї мистецтв ім. А. Кастеєва Республіки Казахстан (Алма-Ати), Музеї сучасного мистецтва KIASMA (Гельсінкі, Фінляндія), музеях і галереях інших країн. Художникові притаманні глибоке знання стану та проблем сучасної світової пластичної культури, аналітичний підхід до втілення значущих тем історії та сьогодення, гостра спостережливість і розкутість композиційної фантазії та велика продуктивність. Бездоганно володіючи лінією, умінням вибудовувати форму, колорит, майстер невтомно експериментує, дошукується новітніх спрямувань у мистецтві нового тисячоліття. Митець широкого творчого діапазону, майстер картини, натюрморту, портрета, акварельних творів, проектів сучасних мистецьких експозицій, Сидоренко неодноразово удостоєний престижних відзнак, у тому числі міжнародних. Найвідоміші роботи: триптих “Літо”, цикли “Акварелі”, “Жінки і квіти” (1990–1993), “Цитохронізми” (1994–1997), “Амнезія” (1995–1999); “Вторгнення” (1996), “Ритуальні танці” (1997). Неабияким успіхом користувалися авторський проект художника “Жорна часу”, який 2003 року репрезентував Україну на ювілейному 50-му Венеційському бієнале (Італія) та мультимедійний проект “Аутентифікація”, репрезентований 2006 року на міжнародному фестивалі “Східні сусіди” у Нідерландах. У 2007 році був співкуратором українського проекту на Венеційському бієнале, а у 2011 та 2013 – комісаром українських проектів. Твори Сидоренка зберігаються у Національному художньому музеї України, Музеї сучасного мистецтва KIASMA (Гельсінкі, Фінляндія), в колекції Єльського університету США, у збірках художніх музеїв та у приватних колекціях в інших країнах світу.