Володимир Товкайло

Творчий шлях українського художника Володимира Товкайла нерозривно пов’язаний зі Світловодськом — містом біля Кременчуцького водосховища, куди його родина переїхала невдовзі після народження митця у Кривому Розі. Саме це затишне місто, яке мистецтвознавці поетично називали полуміфічним місцем, де пристають великі білі кораблі, надихнуло автора на створення його особливого художнього всесвіту. Професійний вибір Володимира сформувався під впливом старшого брата, також художника Віктора Товкайла, а перші кроки в мистецтві він зробив як один із перших учнів Світловодської дитячої художньої школи.

Свою професійну освіту Володимир Товкайло здобув на факультеті живопису Дніпропетровського державного художнього училища, яке закінчив у 1986 році. У студентські роки він навчався та товаришував із цілою плеядою знакових українських митців, серед яких був і видатний Олег Голосій. Невдовзі після випуску майбутній художник пройшов військову службу, під час якої отримав унікальну можливість відвідувати масштабні виставки світового авангарду та модернізму — від Клімта й Шагала до Пікассо, Модільяні та Кандинського. Побачене та глибоко провідчуване мистецтво світових майстрів остаточно сформувало його подальші погляди на творчість. Своїми знаннями художник багато років ділився з молоддю, викладаючи у рідній світловодській художній школі та студії дитячої творчості.

Володимир Товкайло є членом Національної спілки художників України та лауреатом престижної премії імені Олександра Осмьоркіна в номінації «новітні напрямки». Про його життя та глибоку філософію творчості навіть було знято документальний фильм «TOVKAILO connecting centuries». Сьогодні його полотна зберігаються в колекції Міністерства культури України, а також прикрашають приватні зібрання по всьому світу — від США та Канади до Німеччини, Швейцарії та Ізраїлю.

Світ художника — це простір, де лаконічна мінімалістична тиша межує з вибухом чистих кольорів, а повсякденні моменти перетворюються на затишні притчі. Мистецтвознавці часто описують його творчість як чисту, добру та наївну, відзначаючи унікальну здатність автора без жодних приладів відчувати ауру речей і передавати на полотні тонкі, заспокійливі енергетичні потоки та горний світ. Його живопис рельєфний, живий і пастозний, де кожен мазок створює ефект рукотворності, нагадуючи давню фреску або вишиване мозаїчне полотно. У його роботах унікально співіснують дві лінії: медитативні, майже монохромні рішення з домінуванням одного глибокого кольору та яскраві, динамічні сюжети з відкритими відтінками синього, золотого, рожевого й червоного. Спрощені форми підкреслюють щирість цього мистецтва, перетворюючи кожне полотно на символічний ковчег і тихий притулок від гамору зовнішнього світу.