Ілля Чичкан — один із найвпливовіших представників української «Нової хвилі», чиє мистецтво стало маніфестом іронії та ідейної свободи. Його творчий метод базується на засадах постмодернізму, де деконструкція класичних образів поєднується з гострою соціальною сатирою. Найбільш відомим внеском митця є концепція «психодарвінізму», у межах якої він переосмислює образи історичних постатей та ікон поп-культури, наділяючи їх рисами приматів для висміювання людського марнославства. Працюючи на межі концептуалізму та поп-арту, Чичкан вільно використовує живопис, фотографію та колаж, створюючи сюрреалістичні й часто провокаційні сюжети. Його роботи — це інтелектуальна гра з масовою культурою та релігійними символами, що перетворює кожен твір на абсурдне, але влучне дзеркало сучасного суспільства. Завдяки здатності перетворювати епатаж на високе концептуальне мистецтво, він став одним із небагатьох українських художників, чиї проєкти регулярно представляють країну на провідних світових форумах, зокрема на Венеційській бієнале.