Так звучить видиме

Про картину: Полотно вібрує і мерехтить. Тисячі дрібних мазків сплітаються у складний, гіпнотичний візерунок, створюючи ілюзію безперервного руху. Колорит роботи вражає своєю природною гармонією та напругою: холодні сині, бірюзові та сірі відтінки вступають у діалог із теплими, теракотовими та брунатними кольорами.

Про картину: У «Формулі горизонту. Вправа 3» Ганна Гідора досліджує горизонт як межу між зовнішнім і внутрішнім. Вона відмовляється від образності пейзажу, зосереджуючись на площинах кольору та їхньому напруженому співіснуванні.

Про картину: Цей триптих звучить як медитація на тему простору і часу: курганне поле не просто ландшафт, а символ пам’яті, місце, де перетинаються історія і стихійна сила природи. Розділ «Схід» несе у собі натяк на початок, на пробудження світла; «Захід» – на завершення, на тінь; «Північ» – холод, відчуження, можливо, внутрішнє мовчання.

Про картину: Робота побудована як фрагмент ландшафту, де архітектурні об’єми з’являються на межі землі й горизонту. Простір позбавлений конкретної дії, але насичений відчуттям очікування й зупиненого часу. Предметні форми редукуються до простих площин і ліній, перетворюючись на знаки присутності людини.

Про картину:У роботі «Курган» Валерія Шкарупи відчувається багатошаровість часу, що відкладається у фактурі та кольорі. Геометризовані площини, немов насипи, створюють асоціацію з курганами – давніми знаками пам’яті й історії.

Про картину: У «Формулі горизонту. Вправа 3» Ганна Гідора досліджує горизонт як межу між зовнішнім і внутрішнім. Вона відмовляється від образності пейзажу, зосереджуючись на площинах кольору та їхньому напруженому співіснуванні.

Про картину: У цій роботі створюється образ, що одночасно звернений до класики і до сучасності: фрагменти, колажні техніки, матеріальні нашарування – усе це працює як метафора зустрічі минулого та теперішнього. ``Аполлон`` в інтерпретації автора стає не лише міфічним персонажем, а символом творчої енергії, що вивільняється в нових формах.

Про картину: У цій роботі живопис мислиться в тісному зв’язку з досвідом ленд–арту, де ландшафт сприймається як багатошарова структура землі й пам’яті.

Про картину:У циклі «Людина поточної води» Шкарупа використовує левкас, рельєф і шарувату фактуру, щоб передати рух як життєвий імператив. Вода постає не лише природним явищем, а й символом постійної зміни, адаптації, безперервного оновлення.

Про картину: Абстрактна композиція, створена в дусі кубофутуризму, наповнена динамікою геометричних форм і яскравих барв. Ламкі трикутники й дуги нагадують космічні траєкторії та промені світла, що розтинають простір.

Про картину: Текстильна композиція вибудувана з ритмізованих клиноподібних фрагментів, нашитих на нейтральне тло та зафіксованих видимими швами. Поєднання геометрії, рослинних орнаментів і різнофактурних тканин створює відчуття руху й розгортання форми. Лінії стібків функціонують як графіка, візуалізуючи процес зшивання пам’яті, жесту й простору.

Про картину: Імпресіоністична поверхня картини вибудована з м’яких фіолетових, синіх, зелених і жовтих плям, що передають відчуття теплого літнього простору без прямого сюжету.

Про картину: Текстильне зображення вибудуване як багатошарова мозаїка з клаптиків різних тканин, з’єднаних декоративними швами.