Захід сонця. Човни на березі

Іван Трушкінець XІX – початок XX століття

Іван Труш (1869–1941 рр.) – знакова постать українського імпресіонізму, чиї пейзажі стали втіленням поетичності природи й національного духу. Івана Труша заведено вважати імпресіоністом. Хоча сам він це звання заперечував, все ж таки з імпресіоністами його зближає пленерна практика, переважання пейзажних робіт, увага до передачі сонячного світла, «вібрація» світла та композиційний підхід. Труш відзначився як талановитий портретист, створивши портрети багатьох визначних українських діячів, таких як Леся Українка, Іван Франко, Микола Лисенко, Михайла Драгоманова, Іван Нечуя-Левицький та інших. Для нього було важливим мати звʼязок з людиною, яку він малює, бо він прагнув не тільки передати зовнішній вигляд людини, але й надати картині психологічного значення. Однак найбільшу перевагу Труш надавав пейзажним роботам. Обʼєктами його пейзажних робіт найчастіше стають сосни, пні, квіти, цвинтарі, поля, копиці сіна та урвища. Він також створює багато робіт на гуцульську тематику, зображуючи святково-обрядові гуцульські традиції та змальовуючи сцени з сільського життя. Він майже ніколи не звертався до натюрмортів, надаючи перевагу живій натурі. Іван Труш часто працював циклами, серед них: “Про самоту”, “Наше життя”, “З життя пнів”, «Луги і поля», «В обіймах снігу» та інші. Окрім творчості, Іван Труш також відомий як суспільний діяч. Зокрема він займався видавничими справами, писав статті на мистецькі теми та популяризував українське мистецтво.