Гармаш часів гетьмана І. Мазепи

Микола Самокиш та Сергій ВасильківськийXIX століття, XX століття

Дует Миколи Самокиша та Сергія Васильківського став одним із найяскравіших творчих союзів в історії українського мистецтва. Ці два майстри, будучи близькими друзями, зуміли поєднати свої унікальні таланти, щоб створити візуальний літопис української минувшини. Їхня співпраця була ідеальним балансом між ліризмом живопису та чіткістю графіки. Центральною подією їхньої спільної праці став вихід альбому З української старовини на самому зламі століть. У цьому проєкті художники виступили як рівноправні творці історичного простору. Сергій Васильківський, якого називали сонячним художником, наповнив видання живими образами: від величних постатей гетьманів до рядових козаків на тлі безкрайнього степу. Його акварелі дихають повітрям і спокоєм української природи. Микола Самокиш, своєю чергою, взяв на себе роль архітектора книги. Як неперевершений майстер графіки та орнаменту, він створив витончене обрамлення для робіт свого друга. Його заставки, ініціали та віртуозні малюнки зброї й козацької атрибутики перетворили кожну сторінку на самодостатній артефакт. Саме завдяки точності Самокиша альбом здобув не лише художню, а й велику історичну цінність. Спільні роботи цих майстрів — це не просто ілюстрації до підручника історії. Це спроба двох геніїв відчути і передати дух волі та естетику козацької доби. Дивлячись на ці картини сьогодні, ми бачимо Україну саме такою, якою її мріяли зберегти для нащадків Васильківський та Самокиш: героїчною, мальовничою та сповненою гідності. Кожен штрих у їхніх спільних проєктах є свідченням глибокої любові до рідної землі та щирого захоплення її героїчним минулим.