Жіночі імена в українському мистецтві

Про автора: Софія Левицька народилася 3 березня у селі Вільхівцях (район Житомира) в родині Пилипа Левицького й Модести Бишовської з роду Лєщинських. Пилип Левицький був інспектором народних шкіл народ­них шкіл в Кам’янці-Подільському. Брат Софії, лікар і письменник Мо­дест Левицький (1866-1932), був в 1919 році головою українсь­кої дипломатичної місії в Греції, відтак деякий час був лектором Української Господарської Академії в Подєбрадах та працював лікарем в Луцьку на Волині. Перше зацікавлення малюванням виявилося у Софії Левицької доволі пізно. Вона вступає до малярської школи Казановських в Житомирі, де вчиться один рік. Одружується з лікарем Юстином Маніловським у 1893 році. Нещаслива в подружньому житті, залишає Житомир і разом з донькою Ольгою виїздить до Києва, де пере­буває до 1905 року. Потім виїздить до Парижа. Відразу записується до паризької Академії Мистецтв. З того часу походять два її портрети роботи французького маляра Жана Маршана, з яким вона пізніше ділить спільне життя. В 1915 році повертається на короткий час до Києва, де знайомиться з молодим Олексою Гри­щенком. В Парижі жила на Монпарнасі в атмос­фері творчості мистецької молоді. Перші самостійні кроки художниці на виставках звер­тають на себе увагу критики, яка високо оцінює оригі­нальність її мистецького вислову. Стає членом Осін­нього Сальону. Софія Левицька мала виключне почуття смаку взагалі, а в мистецтві особливо. Вона полонила усіх незвичайним своїм чаром і хвилювала своїм розумінням природи. Цікавою ділянкою творчості Софії Левицької була графіка. Вибравши нелегку форму графіки — дере­воріз, вона зуміла дійти до досконалости: відчуття суттєвого висловила простими, але сугестивними засобами. Своєрідним баченням сюжету і майстерністю руки, вона осягала остаточні форми, поєднавши їх з орнаментальністю цілости. Ілюструючи “Вечори на хуторі біля Диканьки” Микола Гоголя, які при співпраці з поетом Роже Алляр пере­клала на французьку мову, Софія Левицька дає в атмосфері народного вірування свій сюрреалістичний задум, висловлений реалістичною формою. З невичерпною фантазією і життєрадісним гумором вона в цих ілюст­раціях розкриває багато істотних народних рис. Цілком відмінні є її ілюстрації до “Жуанвільського літопису”. З великою свободою мистця у виборі стилю вишуканими формами натякає на базу старих гравюр, але своїм баченням дає нові уявлення ситуацій, міняю­чи часто драматичність сюжету з ліричним відпруженням опису життя св. Людовика. Левицька створила ілюстрації та заставки до поеми Поля Валері “Ле Серпан”, яка вийшла розкішним виданням тиражем у 250 примір­ників у 1925 році. Відчуваючи розповідну красу книжки, мисткиня вистудіювала поезію твору. Поль Валєрі, захоплений графікою своєї книжки, писав у вступі до “Ле Серпан”: “Не можемо собі уявити нічого більш співзвучного творові, нічого не може більш дискретно підкреслити ідею твору, як ці декоративні помисли — такі довільні й рівночасно такі влучні. Схиляю чоло перед винятковим талантом пані Соні Левицької”. А в листі до Вергарна Поль Валєрі писав про Левицьку: …”я щасливий, що мав нагоду зустріти лю­дину найвищої якости…”. Важка нервова недуга звела художницю зі світу у 1937 році. Товариство Приятелів Софії Леви­цької влаштувало у 1938 році дві виставки її гравюр і акварелей. Паризька критика відгукнулась на ці виставки захоплюючими рецензіями.

Про автора: Софія Налепинська-Бойчук (1884–1937) – українська художниця‑графік польського походження, одна з провідних бойчукісток і засновниця модерної школи деревориту в Україні. Працювала в станковій та книжковій графіці, ксилографії, розробляла ескізи гобеленів і тканин, викладала й очолювала ксилографічну майстерню в Київському художньому інституті; розстріляна НКВС 1937 року, реабілітована посмертно.

Про автора: Алла Горська (1929–1970) – українська художниця-монументалістка, графікиня, живописиця та діячка дисидентського руху 1960-х. Горська була трагічно вбита у 1970 році за нез’ясованих обставин, що вважають політичним злочином радянських спецслужб. Смерть Горської стала символом боротьби за українську культуру та незалежність.

Про автора: Ганна Гідора (нар. 1959) – українська художниця, майстриня ленд–арту, педагогиня й кураторка. Співзасновниця міжнародного симпозіуму "Могриця. Простір покордоння". Досліджує природу, довкілля, пам’ять та археологію, поєднуючи живопис із ленд–артом. Експериментує з керамікою, створює поліхромні кераміко–пластичні композиції.

Про автора: Олена Придувалова (1960, Київ) – українська художниця, що працює в живописі, графіці та декоративному мистецтві. Членкиня НСХУ, співзасновниця групи  "Синій жовтень". Описує себе як "поетку околиць". Її роботи вирізняються експериментами із матеріалом, насиченою кольоровою гамою та декоративністю, що створює емоційну, поетичну атмосферу.

Про автора: Марина Скугарєва (нар. 1962) – представниця Нової української хвилі, живе й працює в Києві. У її творчості жіноче тіло стає образом емоцій і вразливості. Художниця поєднує живопис із вишивкою, створюючи чуттєві й поетичні образи самотності. Її роботи поєднують тілесне й духовне, буденність і красу повсякденного життя.

Про автора: Оксана Стратійчук (1968) – українська художниця-графік, майстер офорту та акварелі з впізнаваним авторським стилем. Закінчила Київський державний художній інститут (1992), магістр графіки, навчалася у А. Чебикіна, М. Компанійця та В. Сергеєва. Член Національної спілки художників України з 1992 року. Живе та працює в Києві, поєднуючи традиції української графіки з сучасним підходом.

Про автора: Ірина Вештак-Остроменська (нар. 1956 р.) – українська художниця, ілюстраторка та плакатистка. Вона працює з широким спектром матеріалів, включаючи бронзу, кераміку та папір. Її скульптури та графічні роботи відзначаються виразною пластикою форм і багатозначністю образів. У своїх графічних серіях Ірина зосереджується на лінії та фактурі, приділяючи увагу деталям, які створюють багатошаровість композиції.

Про автора: Ангеліна Гафинець (нар. 1992) – українська художниця, представниця сучасної закарпатської школи живопису. У її творчості світ осмислюється через колір – матеріальний, сильний, щільний; у поєднанні зі спрощеними, проте потужними структурними рішеннями він формує головний ефект кожного полотна – виразне відчуття простору та ясне бачення його архітектоніки.

Про автора: Катерина Лісова (нар. 1982) – художниця, дизайнерка, мистецтвознавиця. Народилася в Києві. Закінчила Інститут декоративно-прикладного мистецтва і дизайну ім. М. Бойчука, де і викладає з 2019 року. Працює в галузях художнього текстилю та цифрової графіки. Мистецтвознавиця дослідницького проєкту "Ukrainian Unofficial" (архів українського неофіційного мистецтва).

Про автора: Ганна Криволап (нар. 1977) – українська художниця, член НСХУ та Syrlin Kunstverein International. Працює у фігуративній абстракції, поєднуючи сучасні форми з українськими символами. Її роботи відзначаються експресивною колористикою і представлені в музеях та приватних колекціях в Україні та за кордоном.