Головна / Кураторські колекції / Від Крадених Імен до Вічної Спадщини: історії українських художників, яких присвоїла росія
Від Крадених Імен до Вічної Спадщини: історії українських художників, яких присвоїла росія
Кураторська колекція
Сьогодні, поряд з бомбами, Росія продовжує використовувати й іншу зброю — культуру. Не як м’яку силу, а як інструмент агресії, імперської пропаганди і спотворення правди. Вона безсоромно приписує собі імена тих, хто ніколи не був її частиною — українських митців, які жили, творили, мріяли українською душею. Від музики до літератури, від образотворчого мистецтва до наукових здобутків — у всьому цьому Росія прагне стерти коріння і переписати на свій лад. Та ми знаємо правду. І Україна — пам’ятає. Сильніша за страх, сильніша за ракети, сильніша за імперії, збудовані на кістках. Ми маємо називати речі своїми іменами. Імена наших митців — повернути додому.
Про автора: Архип Куїнджі (1842–1910) – один із найвизначніших українських пейзажистів другої половини ХІХ століття, уродженець Маріуполя. Учень Івана Айвазовського, активний член Товариства пересувних виставок та ініціатор створення власного художнього об’єднання. Подорожуючи Європою, він збагатив свій творчий досвід, заснував пейзажну школу й став меценатом для талановитої молоді. Його полотнам притаманні панорамність, декоративна виразність колориту та театральна видовищність.
Про автора: Іван Труш (1869–1941 рр.) – знакова постать українського імпресіонізму, чиї пейзажі стали втіленням поетичності природи й національного духу.
Івана Труша заведено вважати імпресіоністом. Хоча сам він це звання заперечував, все ж таки з імпресіоністами його зближає пленерна практика, переважання пейзажних робіт, увага до передачі сонячного світла, «вібрація» світла та композиційний підхід.
Труш відзначився як талановитий портретист, створивши портрети багатьох визначних українських діячів, таких як Леся Українка, Іван Франко, Микола Лисенко, Михайла Драгоманова, Іван Нечуя-Левицький та інших. Для нього було важливим мати звʼязок з людиною, яку він малює, бо він прагнув не тільки передати зовнішній вигляд людини, але й надати картині психологічного значення.
Однак найбільшу перевагу Труш надавав пейзажним роботам. Обʼєктами його пейзажних робіт найчастіше стають сосни, пні, квіти, цвинтарі, поля, копиці сіна та урвища. Він також створює багато робіт на гуцульську тематику, зображуючи святково-обрядові гуцульські традиції та змальовуючи сцени з сільського життя. Він майже ніколи не звертався до натюрмортів, надаючи перевагу живій натурі. Іван Труш часто працював циклами, серед них: “Про самоту”, “Наше життя”, “З життя пнів”, «Луги і поля», «В обіймах снігу» та інші.
Окрім творчості, Іван Труш також відомий як суспільний діяч. Зокрема він займався видавничими справами, писав статті на мистецькі теми та популяризував українське мистецтво.
Про автора: Ілля Ріпин (1844–1930) походив із козацького роду Ріпа, тому українські мистецтвознавці прагнуть повернути автентичне написання його прізвища. Навчався в іконописця І. Крамського та Петербурзькій академії мистецтв. Працював у реалістичній манері, створив галерею портретів сучасників. Попри успіх у Петербурзі, зберіг духовний зв’язок із рідною Слобожанщиною.
Про автора: Іван Крамський був українцем зі Східної Слобожанщини. Саме він очолив протест випускників Академії мистецтв, що пізніше отримав назву "Бунт 14". Крамський також став ідеологом та одним із засновників "Товариства пересувних художніх виставок" в Російській імперії. Але найбільшу відомість він отримав як портретист.
Про автора: Казимир Малевич (1879–1935) – український авангардист, засновник напряму супрематизму. Його "Чорний квадрат" став символом цього новаторського руху, що відкинув натуралізм і відкрив нову еру в мистецтві. Художник викладав у Київському художньому інституті та друкувався в "Новій ґенерації". Українська культура відіграла важливу роль у формуванні його світогляду та художньої мови, побудованої на поєднанні форми та кольору.
Про автора: Олександр Богомазов (1880 р. – 1930 р.) — провідна фігура українського та світового авангарду. Разом із Олександрою Екстер він заснував київське мистецьке об’єднання «Кільце», а з 1922 до 1930 року був професором Київського художнього інституту.
Після захоплення імпресіонізмом та модернізмом, Богомазов знайшов себе в кубофутуризмі — стилі, який став його головним напрямом. У його роботах органічно поєднуються чіткі лінії і динаміка форм, що створюють відчуття особливої ритміки, яку він сам вважав центральною складовою живопису.
Його дослідження колориту й пластики зробили Богомазова одним із найяскравіших представників кубофутуризму. Окрім творчості, він залишив спадщину в своїй теоретичній праці «Живопис і елементи», що є унікальною у світовій художній думці поруч із працями Малевича та Кандинського.
Про автора: Олександр Мурашко (1875–1919) – живописець, який виробив власний неповторний стиль у поєднанні імпресіонізму, модерну та реалізму. Його творчість відзначається глибоким психологізмом, яскравим колористичним вирішенням та тонким відчуттям світла. Був одним з творців Української академії мистецтв та виконував обов'язки ректора в останні місяці свого життя.