Українські художники крізь час звертаються до теми кохання, показуючи його ніжність, інтимність і багатогранність. Через різні стилі, від реалістичного та романтичного до символічної еротики, митці передають глибину та чуттєву красу цього почуття. На полотнах емоції проявляються через погляди, дотики, жести, кольори та композиційні акценти, створюючи відчуття близькості та взаємності. Кожна робота відображає внутрішній світ закоханих, їхні емоції та пристрасті, перетворюючи особисте переживання на універсальний художній досвід.
Про автора: Микола Івасюк (1865–1937) – український живописець, вихованець Віденської та Мюнхенської академій. У 1899–1908 роках заснував і очолював першу художню школу на Буковині. З 1926 року працював у Києві. Створював побутові й історичні композиції, зокрема на тему козацтва. Попри перспективи в Європі повернувся в Україну, де 1937 року був безпідставно звинувачений у "націоналізмі" та шпигунстві та репресований.
Про автора: Любомир Медвідь (нар. 1941) – український живописець, професор, народний художник України, лауреат Шевченківської премії (2014). Навчався у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва в Романа Сельського й Карла Звіринського. У творчості осмислює долю людини й нації через метафору та духовний символізм. Автор серій "Евакуація", "Емігранти", "Притчі", Ecce Homo, розписів храмів в Україні та Канаді.
Про автора: Волобуєва Алла (нар. 1984) – український художник. Народилася в м. Київ. Навчалася в Республіканській художній школі ім. Т. Шевченка (1996-2002). Закінчила живописний факультет Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури (2002-2008), де вчилась у М. Гуйди. Лауреат Першої премії міжнародного молодіжного конкурсу анімації у Флоренції (Італія, 2006). Неодноразовий лауреат Першої і Третьої премій ім. В. Шаталіна. Активна учасниця мистецького життя в Україні та за кордоном. Персональні виставки в Україні (2004, 2007, 2015) та групові виставки і проекти по всьому світу. Живе та працює в м. Київ
Про автора: Роман Жук (1955 р.н.) – яскравий представник українського трансавангарду та львівської школи. Його творчість поєднує постмодерністський підхід і впізнаваний авторський стиль. Художник заново інтерпретує світ через власну символіку, переосмислюючи образи знакових митців без повторення. Для нього мистецтво є формою самовираження й відкритим вікном любові.
Про автора: Дмитро Доценко (нар. 1994) – живописець і графік, випускник та викладач НАОМА . У 2013–2017 рр. навчався в Харківській академії дизайну та мистецтв, а з 2021 року є членом НСХУ. Працює переважно з традиційними медіа, переосмислюючи сучасні особистісні та суспільно важливі проблеми засобами класичного живопису. Учасник численних всеукраїнських виставок і лауреат конкурсів у галузі рисунка та історичного живопису.
Про автора: Віктор Зарецький (1925–1990) – український живописець, монументаліст, графік, педагог, один із провідних митців покоління шістдесятників. Для окремих періодів його творчості характерні тематичні цикли. Послідовно розширював формальний інструментарій – від реалістичної школи до впливів сецесії та декоративної стилізації. Співпраця з Аллою Горською та її трагічне вбивство значною мірою вплинули на подальшу творчість митця.
Про автора: Роман Жук (1955 р.н.) – яскравий представник українського трансавангарду та львівської школи. Його творчість поєднує постмодерністський підхід і впізнаваний авторський стиль. Художник заново інтерпретує світ через власну символіку, переосмислюючи образи знакових митців без повторення. Для нього мистецтво є формою самовираження й відкритим вікном любові.
Про автора: Опанас Сластіон (1855–1933) – український маляр, графік, етнограф та архітектор. Відомий як ілюстратор творів Тараса Шевченка, зокрема поеми "Гайдамаки". Дослідник кобзарства: створив галерею графічних портретів народних співців та був одним з перших, хто записав їхнє виконання на фонограф. Засновник Миргородського краєзнавчого музею.
Про автора: Микола Пимоненко (1862–1912) – український живописець, жанрист, портретист і педагог. Народився в Києві в родині іконописця. Академік Петербурзької академії мистецтв, член Паризької інтернаціональної спілки мистецтв і літератури. У своїх полотнах яскраво відобразив життя українського села та міста, поєднавши реалізм із поетичністю народного буття. Твір художника "Гопак" викупив паризький Лувр.
Про автора: “Бойчукіст”, жертва сталінського терору; відомий за ілюстраціями до “Кобзаря” Тараса Шевченка. Чи не найбільші творчі досягнення Седляра пов`язані з мистецтвом малюнка – він створив їх кілька тисяч: живих, вільних, начеркових, не скутих правилами. Вони відповідали тим змінам, що відбувалися в тогочасній західноєвропейській, перш за все, французській графіці (Матісс, Дюфі, Марке). На жаль, після смерті художника майже весь його творчий доробок було варварськи знищено, а монографія Євгена Холостенко “Василь Седляр” так і не вийшла з друку.
Також Василь Теофанович багато працював у мистецтві кераміки; ілюстрував книги Володимира Маяковського, Гео Шкурупія, Івана Франка, Андрія Головка тощо; писав статті на мистецькі теми. Він брав участь у стінописах Межигірського Художнього Керамічного Технікуму (1924), Червонозаводського театру в місті Харків (1933–1935) – всі ці розписи знищені.
Над ілюстраціями до “Кобзаря” працював з 1928-о по 1930-й роки. “Кобзар” готувався як ювілейне видання до 70-річчя від дня смерті поета. Видавництво “Література і мистецтво”, що випустило його, оформило книгу з розмахом: формат в одну восьму аркуша, 44 ілюстрації на цілу сторінку, десять сюжетних кінцівок. Чорно-білі зображення, виконані пензлем, нагадують скоропис. Така манера надає малюнкам особливої простоти, безпосередності, близька демократичному духові поезій Шевченка.
Графічна серія Седляра вражає силою-силенною найрізноманітніших образів. Це, з одного боку, “сильні світу цього” – царі, жандарми, солдафони та інші царські приспішники, а з другого – їхні жертви, “малі оті раби німі”. Йдучи за Шевченком, розглядаючи, як і він, кожне явище, кожну подію крізь призму чистоти народної душі, митець створює яскраві образи широкого емоційного діапазону. Його вдови, сироти, покритки, невільники втілюють і ласкаву співучість творів поета, і людський біль, і розпач, і безумство, і жагучий протест, і теплоту материнської любові, і нестримну радість молодості.
Про автора: Дмитро Доценко (нар. 1994) – живописець і графік, випускник та викладач НАОМА . У 2013–2017 рр. навчався в Харківській академії дизайну та мистецтв, а з 2021 року є членом НСХУ. Працює переважно з традиційними медіа, переосмислюючи сучасні особистісні та суспільно важливі проблеми засобами класичного живопису. Учасник численних всеукраїнських виставок і лауреат конкурсів у галузі рисунка та історичного живопису.
Про автора: Роман Жук (1955 р.н.) – яскравий представник українського трансавангарду та львівської школи. Його творчість поєднує постмодерністський підхід і впізнаваний авторський стиль. Художник заново інтерпретує світ через власну символіку, переосмислюючи образи знакових митців без повторення. Для нього мистецтво є формою самовираження й відкритим вікном любові.
Про автора: Дмитро Доценко (нар. 1994) – живописець і графік, випускник та викладач НАОМА . У 2013–2017 рр. навчався в Харківській академії дизайну та мистецтв, а з 2021 року є членом НСХУ. Працює переважно з традиційними медіа, переосмислюючи сучасні особистісні та суспільно важливі проблеми засобами класичного живопису. Учасник численних всеукраїнських виставок і лауреат конкурсів у галузі рисунка та історичного живопису.
Про автора: Віктор Зарецький (1925–1990) – український живописець, монументаліст, графік, педагог, один із провідних митців покоління шістдесятників. Для окремих періодів його творчості характерні тематичні цикли. Послідовно розширював формальний інструментарій – від реалістичної школи до впливів сецесії та декоративної стилізації. Співпраця з Аллою Горською та її трагічне вбивство значною мірою вплинули на подальшу творчість митця.