
Чому у національній символіці ми говоримо про «синьо-жовтий» прапор, але бачимо на ньому радше блакить? У цьому роздвоєнні — відбиток глибинних культурних смислів. Синій — колір глибини, спокою, сакрального споглядання; блакитний — відтінок відкритості, світла, повітря й оновлення. Від мозаїк Софії Київської до полотен Катерини Білокур, від барокових ікон до модерністичних абстракцій ХХ століття — ці два кольори проходять крізь українське мистецтво як метафора пошуку гармонії між небом і землею. Кураторська колекція «Блакитне чи синє?» пропонує поглянути на українську візуальну традицію крізь призму кольору — як коду національної ідентичності.
Про автора: Олександр Мурашко (1875–1919) – живописець, який виробив власний неповторний стиль у поєднанні імпресіонізму, модерну та реалізму. Його творчість відзначається глибоким психологізмом, яскравим колористичним вирішенням та тонким відчуттям світла. Був одним з творців Української академії мистецтв та виконував обов'язки ректора в останні місяці свого життя.
Про автора: Олексій Аполлонов (нар. 1962) народився у Києві в мистецькій родині. Вчився в художній студії майстра українського модерну Віктора Зарецького. Член-фундатор творчої групи "Синій жовтень". Художник черпає натхнення у фольклорі та декоративному й наївному мистецтві, органічно вплітаючи ці мотиви у свій авторський стиль, без надмірного домінування традицій. Художник працює в різних жанрах, експериментуючи як з абстрактними, так і з фігуративними формами.
Про автора: Віктор Зарецький (1925–1990) – український живописець, монументаліст, графік, педагог, один із провідних митців покоління шістдесятників. Для окремих періодів його творчості характерні тематичні цикли. Послідовно розширював формальний інструментарій – від реалістичної школи до впливів сецесії та декоративної стилізації. Співпраця з Аллою Горською та її трагічне вбивство значною мірою вплинули на подальшу творчість митця.
Про автора: Сергій Корнієвський (нар. 1967) – український художник, учасник міських, всеукраїнських та міжнародних виставок з 1991 року. Закінчив Дніпропетровське художнє училище та НАОМА. Працює у живописі та графічному дизайні. Його творчість вирізняється філософським осмисленням взаємин людини й природи та прагненням до пластичної досконалості.
Про автора: Марія Башкирцева (1858–1884) – українська художниця та письменниця, яскрава представниця натуралізму. Уродженка Полтавщини, вона підкорила Париж, закінчивши Академію Жуліана за два роки та ставши першою українською мисткинею, чиї твори виставлялися і Луврі. "Я працюю для слави мого краю", – стверджувала художниця і гордо заявляла про своє українське походження.
Про автора: Данило Мовчан (нар. 1979) – український художник, який працює в сакральному мистецтві, сучасно переосмислюючи традиції. Закінчив Львівську академію мистецтв. Основна техніка – темперний живопис на левкасі, а з 2022 року також акварель. Його роботи зосереджені на темах життя, смерті, страждання та відродження. Митець є автором численних виставок в Україні та за кордоном, живе і працює у Львові.
Про автора: Михайло Бойчук (1882–1937) — основоположник «бойчукізму» і один із творців українського монументального мистецтва XX століття. Представник Розстріляного Відродження. Член Наукового товариства імені Т. Шевченка.
Михайло Бойчук став натхненником нового мистецького руху, що об’єднував як західні, так і вітчизняні художні традиції. Бойчук працював над реставрацією ікон у Національному музеї у Львові, а також створював монументальні розписи в Ярославі, Львові, Словіті та інших містах.
Школа Бойчука, відома як «бойчукізм», — це унікальне явище в українському мистецтві початку ХХ століття. Бойчук прагнув відродити національне мистецтво, поєднуючи естетику італійського Проторенесансу та візантійські витоки української іконографії. У своїй творчості він акцентував зв’язок мистецтва з народним життям, що проявлялося у сюжетах, натхненних побутом українського села.
Селянська тематика стала однією з центральних у творчості Бойчука, зокрема, завдяки його монументальному стилю, який гармонійно відображав глибину народних традицій. Художник також багато працював у галузі реставрації, зокрема над іконами та храмовими розписами, що збереглися до нашого часу завдяки його учням і послідовникам.
Суворе переслідування Бойчука завершилося його розстрілом у 1937 році. Після арешту митця багато його монументальних творів були знищені: фрески заштукатурені, розписи вилучені з музеїв. Завдяки зусиллям львівської художниці Ярослави Музики, яка зберегла деякі твори та архівні матеріали, ми можемо оцінити його спадщину, що залишається важливою частиною українського мистецького надбання.
Про автора: Сергій Світославський (1857-1931) – київський живописець, майстер пейзажу з гуманістичним світоглядом. Учень Перова й Саврасова, він проніс крізь життя любов до України, її землі й людей. Художник особливо любив Київ і його околиці, малюючи Дніпро, Куренівку, Оболонь, старі вулиці та краєвиди, сповнені світла й душевного тепла.
Про автора: Сергій Савченко - український художник. Народився у Львові. Закінчив Львівський коледж декоративно-прикладного мистецтва та Львівську академію мистецтв.
Художник працює у сферах живопису, графіки, фотографії, відео, анімації, вуличної пластики, артоб'єкту. Його живописний стиль варіюється від легких, димчастих силуетів, до пластів насиченого кольору та густого ліплення форм. Сергій Савченко - учасник чисельних міжнародних виставок і мистецьких подій в Україні та світі. Активний організатор багатьох мистецьких акцій та подій, заснувник незалежної анімаційної студії «Savchenko Studio Production» та Savchenko Gallery в Гданську у Польщі.
"Вільний від будь-яких комплексів, охочий до взаємодії, Сергій Савченко працює в багатьох методах, стилях, з різними матеріалами та розмірами. Твори Савченка не тільки легко варіюють від абстрактного до фігуративного і навпаки, але й тішать запропонованими поміж тим можливостями. І водночас виникає враження, ніби автор має базову потребу зберегти в основі всіх своїх картин власний “експресіоністський” слід як реакційне гасло відданості самому собі.
Певності, кажуть нам, більше немає. Усюди панує нігілізм. Однак Сергій, стоячи на уявній межі, продовжує вдивлятися у руїни, ніби в них таки закладено справжній сенс. І продовжує залишати по собі сліди – рисунки, ескізи, інсталяції чи картини, – нагадуючи нам, що його поривання пильно дивитися, бачити – це також і наше поривання». (Антоніо Мембріве)
Про автора: Олександра Екстер (1882–1949) – видатна українська авангардистка, чия творчість поєднала неоімпресіонізм, кубізм, конструктивізм і ар-деко. Вона сприяла становленню кубофутуризму в Україні, поєднуючи авангард із народним орнаментом. Як сценографка створювала новаторські декорації та костюми, реформуючи театр. Її ім’я стало символом українського авангарду світового рівня.
Про автора: Олександр Богомазов (1880 р. – 1930 р.) — провідна фігура українського та світового авангарду. Разом із Олександрою Екстер він заснував київське мистецьке об’єднання «Кільце», а з 1922 до 1930 року був професором Київського художнього інституту.
Після захоплення імпресіонізмом та модернізмом, Богомазов знайшов себе в кубофутуризмі — стилі, який став його головним напрямом. У його роботах органічно поєднуються чіткі лінії і динаміка форм, що створюють відчуття особливої ритміки, яку він сам вважав центральною складовою живопису.
Його дослідження колориту й пластики зробили Богомазова одним із найяскравіших представників кубофутуризму. Окрім творчості, він залишив спадщину в своїй теоретичній праці «Живопис і елементи», що є унікальною у світовій художній думці поруч із працями Малевича та Кандинського.










