«Схід сонця»

Костянтин Крижицький був вольовою, гордою та благородною людиною, для якої малювання стало справою всього життя. Через його наполегливість та, ймовірно, небажання повністю асимілюватися в імперській столиці, у Петербурзі його прозвали “впертим хохлом”, що підкреслювало, що Крижицький був “чужинцем” у російському мистецькому середовищі. З іншого боку, його, в жилах також текла польська кров, тому іноді його називали «нервовим поляком».

Його складний характер також проявився під час навчання: Крижицького ненадовго відрахували з Академії, але зрештою поновили перед випускним іспитом. З часом він став заможною людиною, навіть не займаючись портретним живописом. Його спеціалізацією були пейзажі.

Зразком ліричного українського пейзажу кінця XIX – початку XX століття є робота “Схід сонця”, яка демонструє найвищу майстерність Крижицького у передачі атмосферних явищ та світла. Картина зображує момент, коли сонце щойно зійшло або ось-ось має з’явитися, освітлюючи небо яскравими, але м’якими фарбами. Центральний елемент картини – небо, написане у перехідних, ніжних тонах: від блідо-блакитного та сіро-лілового до яскравих смуг рожевого, помаранчевого та золотистого, що пробиваються крізь хмари на лінії горизонту.

У число викрадених росіянами творів мистецтва з колекції Херсонського обласного художнього музею потрапив і “Схід сонця” Крижицького. Після мародерства окупантів на початку листопада 2022 року визначити її місцеперебування не вдалось.