Знакові твори

«Москва у вогні» (1851) Івана Айвазовського, одна з найменш типовий робіт для відомого мариніста, яка сьогодні набуває особливої ваги на тлі російсько-української війни та системного привласнення культурної спадщини, включно з самим Айвазовським. Наразі російська влада намагається прибрати твір з інформаційного простору побоюючись його нових прочитань в контексті війни.

«Катерина» (1842) Тараса Шевченка — це глибокий образ жіночої долі, у якому особиста історія переплітається з ширшими темами національної ідентичності та історичних реалій. Цей твір і сьогодні звучить по-новому, відкриваючи простір для роздумів про історичну спадщину, відповідальність і відмінності між українською та російською культурами.

«Чорний квадрат» (1915) Казимира Малевича — знакова ікона авангарду, створена художником, народженим у Києві, якого й досі Росія намагається «переписати» як власного митця. Водночас сам твір сприймається як передчуття революційних змін, які настануть через пару років після написання картини.

«Державний герб України» (1918) у виконанні Георгія Нарбута, одного із засновників Української академії мистецтв та автора візуальної мови УНР, який залишив глибокий слід у національному стилі.

«Родина» — центральна частина триптиху «Життя» (1925-1927) Федора Кричевського — твір, що втілює драматизм українського шляху у ХХ столітті й уже став культурним символом, зокрема й на міжнародній арені (включно з Венеційською бієнале).

«Атомна війна, будь проклята вона!» (1978) Марії Примаченко — це антивоєнна робота, яка, у характерній для художниці яскравій манері наївного мистецтва, виголошує потужне послання проти ядерної загрози — ще більш промовисте для України, яка першою у світі добровільно відмовилась від ядерного арсеналу.

У 1880–1890 роках Ілля Ріпин працював над одним із найвідоміших своїх полотен — «Запорожці пишуть листа турецькому султану». Протягом цих років митець багато подорожував Україною, досліджуючи козацьку історію, збирав етнографічні матеріали, робив замальовки типажів, одягу, побутових деталей. Образи козаків на картині були змальовані з реальних людей — друзів і знайомих художника. Полотно сповнене символізму: у композиції можна побачити згорнуті синьо-жовтий і червоно-чорний прапори, що нагадують про козацьку свободу.

Всеволод Максимович (1894–1914) — живописець, представник української сецесії.

Одна з його робіт — фантасмагорична сцена з танцівниками та міфологічними постатями, що кружляють у вирі декоративного надміру. Відлуння Бердслі та Клімта відчутні в кожному русі. Максимович творить чуттєвий і загадковий модернізм, вражаючи майстерним володінням лінією, орнаментом і еротичною символікою — особливо зважаючи на його трагічно ранню смерть у 20 років.

У творі «Правка пил» індустріальна праця постає як кубофутуристичний танок форм і енергії. Лінії, площини та рух зливаються в пульсуючий ритм, який передає силу людської праці без її прикрашання чи ідеалізації. Це український модернізм у дії — точний, динамічний, напружений і живий.

Серія «Донбас-Шоколад» (1997) Арсена Савадова — іронічна й багатошарова рефлексія на пострадянську реальність, яка водночас вказує на втому, хаос і пошуки світла в темряві буденності.