Українська графіка: мова пам’яті й нової філософії
Кураторська колекція
ГЕОРГІЙ НАРБУТ
Символ національної ідентичності в українській графіці.

Георгій Нарбут заклав основи української книжкової та шрифтової графіки, створивши візуальний канон для державної символіки й видавничого оформлення. Його роботи визначили стиль українських банкнот, гербів і друкованих видань доби УНР. Нарбут перетворив графіку на ключовий інструмент формування модерної української ідентичності.
Про автора: Георгій Нарбут (1886–1920) – один з найвидатніших українських графіків, який створив «український стиль» у графіці. Визначним досягненням Нарбута і української графіки є його «Українська абетка», в якій художник об’єднав стиль української рукописної та друкованої книги із досягненнями західноєвропейської школи шрифту.
Про роботи автора: його стиль характеризується поєднанням елементів українського бароко, народної творчості та модерну. Нарбут використовував мотиви українського мистецтва XVII–XVIII століть, геральдику, старовинні книги та рукописи, щоб створити свій унікальний стиль. Нарбут створював витончені композиції з увагою до шрифту, симетрії й декоративності, впливаючи на формування українського візуального коду.
БОЙЧУКІВСКА ШКОЛА ГРАФІКИ
Графіка Михайла Бойчука та його послідовників — Софії Налепинської-Бойчук, Івана Падалки і Василя Седляра — є яскравим відображенням глибинної української культурної спадщини, осмисленої через призму модернізму. Ці митці відродили давні техніки, наповнюючи їх новим змістом і силою, створюючи унікальну мову образів. Їхні роботи відзначаються чіткою лінією, монументальністю та символізмом, які не лише передають історичний досвід, а й торкаються духовної сутності нації.
УКРАЇНСЬКА ГРАФІКА ЯК СИМВОЛ СПРОТИВУ
Ніл Хасевич, Алла Горська та Богдан Сорока — що об’єднує цих митців, окрім того, що всі троє є видатними українськими графіками? Ніл Хасевич — приклад того, як мистецтво може стати зброєю в боротьбі за свободу. Його графіка — не просто зображення, а візуальні маніфести спротиву. Алла Горська — не лише талановита художниця-монументалістка й графікеса, а й символ громадянської відваги українського шістдесятництва. Її творчість — це голос правди, сміливості та надії. Богдан Сорока, попри понад десятилітню заборону виставляти свої роботи та згадувати ім’я в пресі, продовжував створювати та працювати. Українська графіка у їхньому виконанні перетворюється на мистецтво боротьби — за свободу, за гідність, за право творити так, як велить совість, а не диктують обставини.
СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ГРАФІКА І СТВОРЕННЯ НОВОЇ ФІЛОСОФІЇ
Сучасна українська графіка виступає засобом філософського осмислення культури й ідентичності, де образ стає інструментом критичного аналізу, інтелектуальної гри та переосмислення історичних і візуальних кодів. Вона відчувається як простір, у якому формується нова система смислів.
Наприклад, екслібриси Олександра Аксініна – це по суті мініатюрні “філософські есе” – унікальні і специфічні. Підхід Тістола в графіці полягає в поєднанні національних символів із іронічною деконструкцією історичних образів, щоб переосмислити поняття ідентичності й візуальної культури. Графіка Олега Денисенка ґрунтується на поєднанні глибокої метафізичності, алегорії й візуальної складності, де кожен штрих — це філософський знак. На сам кінець, Ель Лисицький розглядав графіку як простір для візуального конструювання нової реальності, де форма підпорядковується ідеї, а художник стає “інженером культури”.