Колекція представляє творчість Казимира Малевича та інших художників його кола, сформованих київським культурним середовищем, народним мистецтвом і авангардними експериментами, що виникали саме на українському ґрунті. У ній окреслюється не лише індивідуальна траєкторія митця, а й мережа зв’язків, яка формувала інтелектуальний ландшафт українського авангарду.
До цього кола належать Володимир Татлін, давній знайомий і водночас ідейний опонент Малевича. Попри суперечності між супрематизмом і конструктивізмом, їхнє протистояння, і водночас дружба, народжували нову художню мову.
На іншому полюсі – співпраця Малевича з Олександрою Екстер, що розкривалася в унікальних проєктах в Скопцях і Вербівці. Там авангардні ескізи митця та його колег — від Ніни Генке-Меллер до самої Екстер – перевтілювалися в народні вишивки, створюючи синтез модернізму й традиції. Саме українські майстрині втілювали супрематичні композиції в текстиль, і ці речі з тріумфом демонструвалися в Берліні, Мюнхені, Парижі та Нью-Йорку.
У колекції також увиразнено інтелектуальний діалог Малевича з Елем Лисицьким, чиї конструктивістські пошуки перегукувалися з супрематичними ідеями, та паралельний, хоч і незалежний, розвиток із Олександром Богомазовим. Обидва митці вибудовували власні теорії форми, енергії та руху, формуючи модерністську парадигму українського мистецтва.
«Коло Малевича» нагадує: авангард не був запозиченням. Він виростав із української землі, з її традицій, інтелектуальних дискусій та співпраці митців, які творили мистецтво майбутнього.